Ультиматум Білорусі. Як Лукашенко допомагає РФ

19 червня Володимир Зеленський дав Олександру Лукашенку рівно один тиждень на демонтаж чотирьох спеціальних ретрансляторів з території Білорусі, які допомагають росіянам корегувати удари дронами по Україні.
Прибрати загрозу
“Ми в Україні знаємо про чотири такі ретранслятори в Білорусі – саме у Гомельській та Брестській областях. Саме завдяки такому обладнанню завдавались удари по Житомирській, Рівненській, Волинській областях, по нашій енергетиці, по нашій залізниці – по звичайних містах, по наших селах. Білорусь має час, щоб демонтувати це обладнання”, – сказав Зеленський. Також, додав Зеленський, Україна знає про кожен завод у Білорусі, який працює на Росію та на її війну.
“Кожне підприємство, яке постачає компоненти для російської зброї – для бронетехніки, для ракетних систем, – і також підприємство, що постачає Росії пальне на війну, – це все втягування Білорусі у війну. Україна не хоче цього, і ми попередили фактичне керівництво Білорусі, яке впливає на відповідні події. Загалом тільки за січень – травень постачання бензину з Білорусі в Росію зросло в 13 разів, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, а дизеля – утричі”, – зауважив глава держави. Він додав, що це допомагає Росії адаптуватись до тиску і не наближає мир, у той час як має бути навпаки.
“Мир має наближатись, і Білорусі варто робити ті речі, про які говорить її фактичне керівництво неофіційними каналами, щоб ми в Україні дійсно бачили, що Білорусь дійсно проти цієї війни. Цю війну треба закінчувати. Мир потрібен”, – сказав Зеленський.
Як заявив Зеленський, якщо Лукашенко справді не хоче бути у війні, він має це довести на практиці:
“Крок номер один: ніякої технічної підтримки. Пряма підтримка ретранслятора — вимкніть це, зняти і показати нам, що це знято. І ми закінчили це питання. Якщо він це не зробить — зробимо ми. Все, що відбудеться за тиждень. Або вони, або миЄ.
Від прохань до погроз
Цьому жорсткому публічному кроку передувала тривала тіньова дипломатія. Зеленський підкреслив, що Україна не відразу перейшла до погроз. Київ неодноразово надсилав Мінську непублічні сигнали з вимогою припинити допомогу ворогу. Оскільки білоруська сторона ігнорувала ці попередження, Україна була змушена перевести питання у площину відкритого ультиматуму.
Станом на 21–22 червня український лідер констатував, що офіційний Мінськ ніяк не відреагував на вимогу.
Реакція

23 червня Лукашенко анонсував свою поїздку за кордон. Під час наради з чиновниками він повідомив, що планує зустрітися з Путіним.
Глава МЗС Росії Сергій Лавров у вівторок заявив, що слова Зеленського покликані втягнути Білорусь безпосередньо в конфлікт і розширити географію бойових дій, тим самим ускладнивши можливості врегулювання конфлікту політико-дипломатичними засобами.
Лавров при цьому нагадав, що з березня минулого року між Москвою та Мінськом діє договір про гарантії безпеки: “І в разі потреби ми готові вжити всього комплексу заходів, який передбачений договором, щоб забезпечити безпеку нашого союзника”.
Представник Кремля Дмитро Пєсков у понеділок відреагував на заяви Зеленського так: “Звичайно, погрози абсолютно агресивні. Це втручання у внутрішні справи іншої сторони, зазіхання на суверенітет іншої сторони”. Він анонсував контакти Володимира Путіна з Лукашенком. Сам Путін слова Зеленського не коментував.
Лукашенко вибачається перед Зеленським
“Білорусь (ми це розуміємо, тому не хочемо воювати) дуже вразлива у військовому плані, якщо Україна почне атакувати Білорусь так само, як вона атакує Росію. — Тому що Білорусь у українських військових як на долоні”, – заявляв Лукашенко нещодавно.
“Ми чудово розуміємо, що наші основні об’єкти життєзабезпечення — виробничі та логістичні — опиняться під ударом, — продовжив він. — Як вони заявили, у них уже 500 таких цілей на території Білорусі намічено”.
У середині травня очільник Сил безпілотних систем України Роберт Бровді (позивний Мадяр) звернувся до Лукашенка у своїх соцмережах і заявив, що “перші 500 цілей уже на олівці”.
Багато ЗМІ також звернули увагу ще на одну заяву Лукашенка — про вибачення перед Зеленським — ймовірно, за коментарі, зроблені наприкінці травня.
“Якщо Володимир Олександрович образився, я перепрошую перед ним за ці слова, — сказав Лукашенко в інтерв’ю кореспондентці Аль-Арабії. — Може, й не треба було, враховуючи те, що він усе-таки воює. Може, мені й не треба було так різко говорити про це”.
Лукашенко не уточнив, за які саме слова він просить вибачення, проте описуючи слова Зеленського про можливу загрозу Україні з боку Білорусі, він говорив: “Можливо, щось сталося. Десь курнув, десь кольнув… тощо. Сталося — і він починає робити ці заяви”.
Сам Зеленський про вибачення білоруського лідера цього тижня говорив так: “Лукашенко повинен, окрім слів, демонструвати деескалацію, демонструвати не просто словами “Я перепрошую“. Його “перепрошую“ нехай він залишить для себе”.